Беженцы застряли в Идомени: вопросы без ответов

Thousands stuck at a makeshift camp across Greek-Macedonian border are clueless about what is going to happen next.

During the past three days at the makeshift camp across Greece’s border with Macedonia – all we heard were questions.

People don’t know who to believe. There are a lot of rumours, a lot of misinformation and – deliberate or not – the thousands of refugees and migrants are being kept in the dark, deceived and misled.

We were aware that a group of refugees were planning to push their way across the border on Sunday morning.

The people behind the plan were those who have been trying to convince people not to move into government-run accommodation centres.

They want people to stay at Idomeni because their presence attracts the world’s cameras – and hope it will pressure EU leaders to revise their decisions.

But information about the planned march was not disseminated on social media. Instead, people were told the border was to open.

While we were driving to Idomeni, we saw dozens of migrants and refugees carrying their belongings and walking for kilometres in the cold.

“We are so happy,” Mahdi, a Syrian Palestinian told me. “Finally we can cross.”

There has been no official announcement that the border is to open, we told him. Mahdi and the others with him refused to believe that. They kept walking, only to find dozens of refugees preparing to break through Greek police lines.

It didn’t take long before they changed their minds. They realised that crossing the border by force would not change anything. They have attempted that in the past, only to be arrested by Macedonian authorities and sent back.

And so they announced that they wouldn’t be marching. “We are peaceful people,” one man said on the loudspeaker. “We won’t cross unless the Red Cross is with us and there is a decision by the European Union to let us in.”

Instead they held a peaceful protest and sent a message to the world not to forget them.

It was clear that as days pass, more and more of the 50,000 refugees and migrants who are stuck in Greece are resigned to the fact that Europe’s open-door policy has been shut.

They cling on to hope that things will change but deep in their hearts they know they are trapped.

They come to us, journalists seeking answers to questions. Is it true that they are taking people to military camps? Is it true we will be sent back to Turkey? Should we agree to move to government-run centres? Are conditions better there? Is it true we will be given priority if we stay at the border?

There are others who are now talking about going back home. “How can we do that? I heard they are giving free tickets so that we can go back. Where do we go to get those tickets?” – were questions we heard from quite a few people.

The UNHCR and other aid agencies do have offices at the makeshift camp where people have been struggling to survive in the cold and rain for weeks now.

But they don’t seem to have all the answers – and they are overwhelmed.

Others are now accepting that they may have to wait months or even years before their asylum requests are processed or they are relocated under an EU plan.

Chaos, uncertainty, suffering, desperation, frustration – that is the atmosphere in Idomeni today.

And it is not only in Idomeni. Just travel a few kilometres along the highway toThessaloniki, and the mood is similar among refugees and migrants who live in tents near petrol stations.

“I only have 40 euros left and I want to save it to pay for the taxi to go to the border. Do you think it will open soon?” Abu Hassan, a refugee from Syria, asked us.

It is hard to tell people that they may be holding on to a dream. “Greek authorities are taking people to centers where they can live while they wait for their papers to be processed,” we explained.

He was shocked. “What buses? What accommodation centers? Where can we find these buses? How can we apply?” Abu Hassan asked.

The EU may have decided on how it wants to deal with the migrant crisis but it seems to have failed to give these people the answers they are desperately seeking.

Тысячи беженцев застряли в палаточном лагере возле греко-македонской границы, с полным незнанием того, что их ожидает. В течение последних трех дней в палаточном лагере на границе Греции с Македонией – все чаще задают вопросы. Люди не знают, кому верить. Есть много слухов, много дезинформации- намеренное или нет – тысячи беженцев и мигрантов в настоящее время находятся в незнании, их обманывают и вводят в заблуждение.

Мы знали, что группа беженцев планирует выдвинуться в путь через границу в воскресенье утром. Люди, которые это спланировали, пытались убедить людей не переезжать в управляемые государством центры временного размещения. Они хотят, чтобы люди остались в Идомени, потому что их присутствие привлекает мировую общественность – мы надеемся, что это окажет давление на лидеров ЕС и они пересмотрят свои решения.

В то время как мы ехали в Идомени, мы видели десятки мигрантов и беженцев, несущих свои вещи. Они проходили много километров на холоде. “Мы так счастливы,” сказал мне, Махди, сирийский палестинец. “Наконец-то мы сможем пересечь границу.” Не было никаких официальных заявлений о том, что граница должна открыться, мы сказали ему. Махди и другие люди, которые были с ним отказались нам верить. Они продолжали идти, они обнаружили дюжину беженцев, готовящихся прорваться через линию греческих полицейских. Они быстро изменили свое мнение. Они поняли, что пересечение границы с помощью силы ничего не поменяет. В прошлом они попытались, в результате были арестованы властями Македонии и отправлены обратно.

И поэтому они объявили, что они не будут прорываться. “Мы мирные люди,” сказал один мужчина на громкоговоритель. “Мы не будем пересекать, до тех пор, пока Красный Крест не будет с нами, и не будет решения о пересечении от Европейского Союза.” Вместо этого они провели мирный протест и направил послание миру, чтобы мир не забывал их.

Было ясно, как проходят дни, все больше и больше- 50000 беженцев и мигрантов, которые застряли в Греции смирились с тем, что политика открытых дверей в Европе была закрыта.

Они цепляются за надежду, верят, что все изменится, но в глубине души они знают, что оказались в ловушке.

Они приходят к нам, к журналистам в поисках ответов на вопросы. Верно ли, что они забирают людей в военные лагеря? Это правда, что мы будем отправлены обратно в Турцию? Стоит ли нам согласиться с тем, чтобы перейти к государственные центры? Являются ли условия проживания там- лучше? Правда ли, что нам уделят первоочередное внимание, если мы останемся на этой границе?

Есть другие, которые сейчас говорят о возвращении домой. “Как мы можем это сделать? Я слышал, что они дают бесплатные билеты, так что мы можем вернуться обратно. Куда нам надо пойти, чтобы получить эти билеты?” – это те вопросы, которые задают множество людей.

УВКБ и другие учреждения по оказанию помощи имеют офисы в импровизированном лагере, где люди изо всех сил стараются выжить в холоде и дожде, который длится уже несколько недель.

Но они, похоже, не получат ответы на свои вопросы- и они перегружены.

Другие теперь принимают, что им, возможно, придется ждать несколько месяцев или даже лет, прежде чем их просьбы о предоставлении убежища будут обработаны или их переместят за планом ЕС. Хаос, неопределенность, страдание, отчаяние, разочарование – это атмосфера в Идомени сегодня. И это не только в Идомени. Проследуйте несколько километров вдоль этого шоссе к городу Салоники, и вы обнаружите то же настроение среди беженцев и мигрантов, которые живут в палатках возле заправочных станций.

“У меня осталось только 40 евро, и я хочу сохранить их, чтобы заплатить за такси и поехать ехать на границу. Как вы думаете, она будет открыта в ближайшее время?”, задал нам этот вопрос Абу Хасан, беженец из Сирии.

Трудно сказать людям, что держаться только за свою мечту. “Греческие власти принимают людей в центры, где они могут жить, пока они ждут их документы должны быть оформленны,” мы объяснили. Он был в шоке. “Какие автобусы? Какие центры размещения? Где мы можем найти эти автобусы?”, спросил Абу Хасан.

ЕС может принять решение о том, как он думает, справляться с кризисом мигранта, но кажется, ЕС не в состоянии дать этим людям ответы, которые они отчаянно ищут.

Тисячі біженців застрягли в наметовому таборі біля грець- македонського кордону, в повному невіданні.

Протягом останніх 3 днів в наметовому містечку на кордоні Греції та Македонії все частіше виникають питання. Люди не знають кому вірити. Ходить багато чуток, багато дезінформації-навмисно чи ні-  тисячі біженців та іммігрантів знаходяться в повному невіданні, їм брешуть  та вводять в оману.

Ми знали, що група біженців планує перейти кордон і неділю зранку. Люди, які це спланували, намагалися переконати інших, не переїжджати до урядових центрів тимчасового розміщення.  Вони хочуть, щоб люди залишилися в Індомені, тому що їхня присутність привертає увагу світових ЗМІ. Ми маємо надію, що вплине на лідерів ЄС и вони переглянуть свої рішення.

Але інформація про запланований похід, не була поширена в медіа. Замість того, людям  повідомили проте, що кордони будуть відкриті.

В той час, як ми їхали в Індомен, ми бачили десятки іммігрантів та біженців, які проходили десятки кілометрів на холоді, несучи свої власні речі.

Саме тому вони оголосили, о не будуть прориватися крізь кордон. «Ми, мирні люди», сказав один з чоловіків у гучномовець.  «Ми не будемо пересікати кордон до тих пір, поки Червоний Хрест не приєднається до нас і не буде позитивного рішення- дозволу з боку ЄС». Замість того вони, вони провели мирний протест і направили послання Миру, щоб світ  не забував про них.

Стало зрозуміло, як проходять їхні дні, все більше і більше біженців- 50000 біженців та мігрантів, які застрягли в Греції, змирилися з тим, що політика «відкритих дверей» в Європі – закрита.

Вони надіються, вірять, що все зміниться, але глибоко в душі, знають – вони потрапили в пастку.

Люди приходять до нас, журналістів, в пошуках відповідей на свої запитання. Чи насправді людей забирають у військові табори? Чи дійсно їх відправлять назад до Турції? Чи варто їм погодитися на перехід в державні центри? Чи дійсно умови проживання там –кращі? Чи приділять їм першочергову увагу, якщо вони залишаться на цьому кордоні?

Но информация о запланированном марше не была распространена в социальных медиа. Вместо того, людям сказали, что границы будут открыты. «Ми такі щасливі,» сказав мені, Махді, сирійський палестинець, «нарешті ми зможемо перейти кордон». Не було ніяких офіційних звернень, про те що кордон має бути відкритим.  Махді та інші люди відмовилися нам вірити. Вони продовжували йти, але коли вони побачили дюжину біженців, які готувалися прорватися через лінію оборони грецької поліції. Вони швидко змінили свою думку і зрозумівши, що перехід кордону за допомогою грубою сили нічого не дасть. В минулому вони намагалися це зробити, як результат- арештовані та відправлені назад.

Є й інші люди, які говорять про повернення додому. «Як ми можемо це зробити? Я чув , що роздають безкоштовні квитки, таким чином ми зможемо повернутися. Куди потрібно піти, щоб отримати такий квиток?»- це ті питання, які сдавлять дуже багато людей.

УВБК та інші організації  з надання допомоги, мають власні офіси в імпровізованому таборі, в якому люди з усіх сил намагаються вижити на холоді та дощі, який триває вже не один день. Але мабуть не отримають вони відповідей на свої питання – офіси перегружені.

Інші розуміють лише тепер, що вони змушені будуть чекати декілька місяців, а той років, поь тих пір, коли їхні клопотання про надання притулку будуть розглянуті, або їх перемість, про що йшлося в планах ЄС.

Хаос, невизначеність, страждання, відчай, розчарування – це атмосфера, яка сьогодні панує в Ідомені. І це не лише тут, прослідуйте декілька кілометрів по цьому шосе і бік міста Солоніки, і ви побачите те саме. Той самий настрій панує серед іммігрантів та біженців, які живуть в наметах біля заправних станцій.

«У мене залишилося 40 євро, я хочу їх зберегти, аби заплатити за таксі, на якому я доїду до кордону. Як ви думаєте, найближчим часом кордон буде відкрито?», запитав нас, Абу Хасан, біженець з Сирії.

Важко сказати людям, що вони вірять в мрію. «Грецька влада приймає людей в центри, де вони можуть жити до тих пір, поки їх документи не будуть оформлені», пояснили ми. Він був шокований.

«Які автобуси? Які центри? Де можна  знайти ці автобуси?», запитує він.

ЄС може прийняти рішення про те, як подолати кризис іммігранта, але здається вони неспроможні дати відповіді на запитання людям, які вони так очікують.